Мета: ознайомити старшокласників із життям, творчістю,

Громадською та політичною діяльністю Володимира Винниченка, з’ясувати роль митця в розвитку укра­їнської літератури й нації; учити учнів добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати їх ак­тивне мовлення; допитливість, уміння зіставляти факти, робити висновки; виховувати почуття лю­бові до України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фотовиставка про життя і творчість В. Винниченка, наукові, публіцистичні та художні твори митця.

…Жоден український письменник першої третини ХХ ст. не мав такої величезної слави, такої читацької популярності, такої кількості видань своїх творів, як Володимир Винниченко.

М. Жулинський

ХІД УРОКУ

І. ОрганізаційнийМомент

Іі. ОголошенняТеми, МетиУроку. МотиваціяНавчальноїДіяльностіУчнів

Володимир Винниченко — письменник, політик, громадський діяч — визначна постать в історії суспільного й культурного життя. Тривалий час цей письменник і його творчість були під забороною в Україні, його ім’я замовчувалося або пов’язувалося з іменами «ворогів народу», «українських буржуазних націона­лістів», і лише зараз він повертається в нашу національну сві­домість і мовно-літературний процес. Автор, художня спадщина якого на багато років була захована в сумнозвісні спецфонди біблі­отек і популярної хіба що в українській діаспорі. Унаслідок цього його твори не друкували в материковій Україні й не використо­вували як ілюстративний матеріал у радянських словниках.


У наш час спостерігається посилений інтерес до особистості Володимира Винниченка, «творчість якого ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, письменник, якого було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури, книги якого було вилучено з бібліотек, а на ім’я накладено ідео­логічне табу»,— так характеризує Володимира Винниченка М. Г. Жулинський.

Ііі. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу

1. Виступи старшокласників

Учням заздалегідь запропоновано теми доповідей, які словес­ник попередньо проконсультував і перевірив, щоб було охоплено соціальне походження В. Винниченка, шлях до освіти, громад­ська активність та революційна діяльність, життя в еміграції, політичні погляди, літературні пошуки й знахідки митця.

Під час роботи учні класу на основі почутих доповідей запов­нюють таблицю.

Володимир Винниченко

Учень

Студент

Революціонер

В’язень

Політик

Емігрант

Прозаїк

Драматург

Художник

……

Матеріал для вчителя

Володимир Кирилович Винниченко народився 28 липня 1880 р. в Єлисаветграді Херсонської губернії (тепер Кіровоградська об­ласть) у робітничо-селянській родині. Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала трьох дітей: Андрія, Марію й Василя. Від шлюбу з Кирилом Винниченком народився лише Володимир.

У народній школі Володимир звернув на себе увагу неаби­якими здібностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб


Продовжували освіту дитини. Незважаючи на тяжке матеріальне становище родини, після школи хлопця віддано до Єлисавет-градської гімназії, але він не закінчив її, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. До того ж у старших класах гімназії він був членом революційної організації, писав революційну по­ему, за яку одержав тиждень «карцеру», і зрештою його виклю­чили з гімназії.

У 1900 р. у Златополі Володимир екстерном склав іспити за середню школу. Незважаючи на виразне небажання вчителів видати учневі атестат зрілості, під натиском директора гімназії здібний юнак його одержав. Наступного року він вступив на юри­дичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію «Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації Революційної Укра­їнської Партії (РУП). Через кілька місяців Винниченка випус­тили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині», але виключили з університету й виселили з Києва без права жити по великих містах. Цього ж року письменник відправив своє перше оповідання «Народний діяч» до «Літературно-наукового вісника» в Галичині. Але тоді твір не надрукували (це сталось значно пізніше — 1906 p.).

У 1902 р. Винниченко заявив про себе як літератор: опублі­кував твір «Сила і краса» (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восени, через виключення з числа студентів, Володимира Винниченка позбавлено права на відстрочення військової служби й забрано в солдати. Проте військової служби він фактично не від­бував, бо влада, боячись революційного впливу на товаришів-військових, тримала Володимира під арештом, у канцелярії. Але він, переодягаючись уночі в цивільне, тікав з казарми й відда­вав свій час роботі серед київського пролетаріату. Цю діяльність було викрито, Володимир мав бути заарештований. Довідавшись від військових товаришів з канцелярії роти про те, що готується арешт, Володимир Винниченко скинув солдатську форму й емігру­вав до Галичини. Там він працював у закордонних партійних ор­ганізаціях і час від часу нелегально виїздив до України. У Львові Винниченко брав участь у виданні партійних газет «Праця», «Се­лянин», писав брошури й книги на революційні теми.

У 1903 р. при перевозі нелегальної літератури з Галичини до Києва на кордоні Винниченка знов арештовано. Як дезертир і революціонер він був посаджений у військову в’язницю — ки­ївську фортецю. За пропаганду серед війська та за дезертирство його мали засудити до військової каторги, а за суто політичне


«злочинство» — провіз нелегальної літератури — він мав бути засуджений окремо. Після півторарічного перебування у фортеці його звільнила перша російська революція 1905 року (Винни-ченка звільнено з фортеці через проголошену амністію). Під час ув’язнення він написав низку літературних творів. Повість «Го­лота» навіть одержала першу премію «Кіевской Старины».

У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну, провадив революційну агітацію серед селян і заробіт­чан Причорномор’я, наступного року мандрував Україною, напи­сав низку оповідань: «На пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-європеєць», «Ланцюг» та інші. З’явилась друком перша збірка оповідань «Краса і сила» — і як реакція — відгук І. Франка: «І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників ви­ринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, в суміш укра­їнське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості».

У 1907 р. Винниченко був знову заарештований у Києві й по­саджений у знамениту Лук’янівку (тюрма в Києві, де перебували майже всі видатні члени РУП). Через вісім місяців Винниченка випущено. Довідавшись про те, що має бути засуджений за свою політичну діяльність на каторгу, Винниченко ще раз емігрував. У цей період він написав багато творів на соціальні та етичні теми: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Контрасти».

У 1908 р. він перебував у Швейцарії, Італії, Франції, наступ­ного року — у Швейцарії, Франції (Парижі).

Протягом 1910–1913 pp. письменник жив у країнах Європи (Франція, Німеччина, Росія, Галичина, Буковина). У цей час у ро­сійському перекладі виходить твір «Чесноти з собою».

У 1914 р. В. Винниченко повернувся в Україну, перебував на нелегальному становищі. Александринський театр у Петро­граді прийняв до постановки п’єсу «Брехня» («Ложь»).

У 1916 р. він перебував у Москві, Петрограді. Видавав журнал «Промінь», переїхав у 1917 р. в Україну, став одним з організато­рів і керівників Центральної Ради, згодом головою першого укра­їнського уряду — Генерального Секретаріату. Після повалення гетьмана П. Скоропадського Винниченко був одним з керівників Директорії — нового уряду Української Народної Республіки.


У 1918 р. був арештований гетьманськими офіцерами. Звіль­нений від арешту через протест української громадськості.

Болісні роздуми Винниченка про роз’єднаність українців від­бились у драмі «Між двох сил» (1919 р.). Він розійшовся в погля­дах з більшістю Директорії й уряду, виїхав за кордон.

У 1920 р. Винниченко приїхав в Україну, але незабаром вос­таннє залишив її, відмовившись від співробітництва в уряді ра­дянської України. Протягом 1924–1928 pp. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винниченка у 23 томах.